• СЛУЖБОВЦІ

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу передбачено, що часом виплати працівникові заробітної плати є окремо та послідовно:

1. Час, узгоджений між роботодавцем і працівником.
2. Час, установлений договірними або діловими звичаями.
3. Якщо йдеться про почасову заробітну плату, то це день закінчення кожної часової одиниці, на підставі якої вона розраховується, або якщо йдеться про виробничу заробітну плату, то це день, коли буде досягнуто результату узгодженої роботи.
4. День припинення трудових відносин.

Вищевказані випадки регламентують час виплати заробітної плати загалом, тобто будь-якої зарплатної виплати, а не тільки денного окладу у вузькому сенсі.

• КВАЛІФІКОВАНІ ПРАЦІВНИКИ

Згідно зі статтею 2 Королівського Указу від 24 липня 1920 р. (Випуск Урядової газети 189/А/21-8-1920) виплати працівникам мають здійснюватися «....або щотижня, у суботу, або тричі на місяць, або двічі на місяць, залежно від місцевих звичаїв або угоди, у робочий час. Положення не поширюється на підприємства, на яких зайнято понад 200 працівників...»

Вищезазначене положення є імперативною нормою і тому заборонено змінювати його договором не на користь працівника. Отже, виплата заробітної плати в пізніші терміни не допускається навіть за наявності угоди між роботодавцем і працівником.

Згідно із Законом № 4254/2014 роботодавець зобов'язаний видавати працівникам розрахунковий лист, в якому буде зазначено узгоджену заробітну плату та відповідні відрахування, а також виплати, які вони мають право отримати на підставі чинного колективного договору. Цей документ також можна надіслати в електронному вигляді.

Якщо хвороба тривала до 3-х днів, роботодавець виплачує 1/2 денного окладу за кожен день хвороби незалежно від кількості таких триденних періодів хвороби у календарному році. За решту днів першої (понад 3 дні) хвороби, а також за всі дні будь-якої наступної хвороби, що в тому самому календарному році триває більше трьох днів, роботодавець виплачує працівникові звичайний оклад, за вирахуванням допомоги, яку працівник отримав або має право отримати за період відсутності у зв’язку з хворобою від своєї страхової організації, незалежно від того, припадає така відсутність на робочі чи неробочі дні.

Термін, протягом якого зберігається право на заробітну плату, не може перевищувати один місяць, якщо непрацездатність настала принаймні через рік після початку дії договору та пів місяця в будь-якому іншому випадку. Працівник має право на заробітну плату, якщо він відпрацював щонайменше 10 днів.

За працівником зберігається право отримання половини чи максимум одного місячного окладу в разі його відсутності з поважної причини. Якщо за зміни робочого року непрацездатність зберігається з тієї самої причини, працівник не має права на повторне отримання половини чи максимум одного місячного окладу. Він має право на повторне отримання заробітної плати згідно зі статтями 657-658 Цивільного кодексу лише в тому разі, якщо після настання його нового робочого року також зміниться причина його непрацездатності.

Відпустка надається в повному обсязі. Протягом перших двох років відпустка надається частинами, а починаючи з третього календарного року та надалі – повністю.

Час надання відпустки є предметом угоди між роботодавцем та працівником. Роботодавець зобов'язаний надати відпустку протягом двох (2) місяців з моменту подання відповідного запиту та в будь-якому випадку протягом першого кварталу наступного календарного року.

Допускається поділ відпустки на третій та в наступні роки, згідно з п. 3 підрозділу IA.14 Закону № 4093/2012 таким чином:

1. На два періоди в разі особливо серйозної чи термінової потреби підприємства. Перший період відпустки не може становити менше шести (6) або п'яти (5) робочих днів (6-денка-5-денка).
2. На більш ніж два періоди, один із яких має становити не менше дванадцяти (12) або десяти (10) робочих днів за письмовою заявою працівника до роботодавця. Письмові заяви від працівників мають зберігатися у компанії протягом п'яти років.
3. 

У разі розірвання трудового договору та за умови одностороннього запровадження роботодавцем змінної зайнятості, розрахунок вихідної допомоги здійснюється на основі штатної заробітної плати за останній місяць роботи на умовах повної зайнятості.

Щорічна чергова відпустка має бути надана протягом року, якому вона відповідає, і в будь-якому разі не пізніше першого кварталу наступного календарного року. Роботодавець, який не надав працівникові щорічну відпустку до закінчення зазначеного періоду, зобов'язаний виплатити йому відповідну заробітну плату за дні відпустки. Таким чином, після закінчення вищевказаного терміну вимога про надання відпустки перетворюється на вимогу виплати коштів.

Особи, які працюють позмінно або вахтовим методом, отримають в якості різдвяної премії 1-денну зарплату за кожні 8 днів, відпрацьованих у період з 1 травня до 31 грудня.

Згідно з Міністерським рішенням № 19040/1981, основою для розрахунку великодньої премії є заробіток, виплачений станом за 15 днів до Великодня.

Основою для розрахунку різдвяної премії є заробіток станом на 10 грудня. Для працівників, трудові відносини з якими було розірвано до 10 грудня, враховується заробітна плата на день припинення трудових відносин.

Декретні дні для жінок до та після пологів (8 тижнів до пологів та 9 тижнів після пологів) вважаються звичайним робочим часом та враховуються при розрахунку великодньої премії. (Загальне міністерське рішення №19040/1981 Міністерства фінансів та праці, стаття 1)

Великодню премію необхідно сплатити до Великої середи.

Державні свята, встановлені законом (ст. 60 Закону № 4808/2021), в які заборонені всі промислові, ремісничі, торгові та професійні види діяльності, а також праця найманих працівників:

1. 1 січня
2. Свято Богоявлення (6 січня).
3. 25 березня
4. Великодній понеділок
5. 1 травня
6. Свято Успіння Богородиці (15 серпня)
7. 28 жовтня
8. Свято Різдва Христового (25 грудня)
9. 26 грудня

Працівники, праця яких оплачується за денним окладом і які не працюватимуть цього дня, отримають звичайний денний оклад. Працівники, які працюватимуть у цей день, якщо їхня праця оплачується за денним окладом, мають право на отримання зазвичай виплачуваного денного окладу з надбавкою у розмірі 75%, розрахованою на основі їхньої законної погодинної оплати, якщо ж їхня праця оплачується за місячним окладом, тоді їм виплачується лише надбавка в розмірі 75%, розрахована на основі їхньої законної погодинної оплати праці. Вищевказана плата в обох випадках буде розраховуватися на основі кількості відпрацьованих годин.

Відповідно до підрозділу IA.10.1.а. Закону № 4093/2012, у неробочий час магазинів праця працівників дозволена, проте будь-які операції всередині магазинів заборонені. До поправки, запровадженої Законом № 4093/2012, у неробочий час магазинів було заборонено працю працівників, а також будь-які операції всередині магазинів.

Відпустка у зв'язку із шлюбом надається працівникові один раз для одного й того самого шлюбу, тобто або для цивільного шлюбу, або шлюбу за релігійним обрядом, оскільки обидва типи шлюбу еквівалентні для Грецької держави. Укладення шлюбу за релігійним обрядом після цивільного шлюбу є освяченням першого шлюбу, а не новим шлюбом.

У разі розірвання з повідомленням моментом розірвання вважається час повідомлення. Таким чином, у період захисту вагітної або породіллі (18 місяців) повідомлення про розірвання не допускається.

Згідно зі статтею 30 Закону №  4342/2015, батько, що працює, має незалежне право на використання відпустки для догляду за дитиною (скорочена кількість годин) та на умовах, передбачених Національним загальним колективним трудовим договором, незалежно від виду діяльності, що здійснюється матір'ю, навіть якщо вона не працює.

Відповідно до статті 10 Національного загального колективного трудового договору від 24.05.2004 р. відпустка тривалістю 10 днів поспіль або частинами без збереження заробітної плати надається роботодавцем незалежно від віку одержувача учасникам програми магістратури з тривалістю навчання не менше одного року або докторантури у вищих навчальних закладах та технічних навчальних закладах у країні або за кордоном. Діє до двох років.

Снігопади, якщо вони є незвичайними за формою та інтенсивністю, можуть вважатися обставинами непереборної сили, тобто подією, наслідки якої неможливо передбачити та якій неможливо запобігти навіть за допомогою заходів надзвичайної обережності та обачності. Таким чином, для роботодавця, який через снігопад не має можливості здійснювати свою діяльність та приймати будь-які послуги, що надаються його працівниками, снігопад може розглядатися як обставина непереборної сили, яка згідно зі статтею 656 Цивільного кодексу звільняє від обов'язку виплачувати заробітну плату.

Нездатність працівників з'явитися на підприємство роботодавця та здійснювати свою роботу у зв'язку зі снігопадом незвичайної форми та інтенсивності, є для працівників поважною причиною, в якій немає їхньої провини (Цивільний кодекс ст. 657), що дає їм право вимагати заробітну плату за той період часу, протягом якого здійснення ними роботи було неможливе через снігопад.